У наш час в Україні гусей розводять в спеціалізованих, фермерських та присадибних господарствах для виробництва м’яса, жиру, великої жирної печінки, пір’яно-пухової сировини, органічних добрив тощо. Селяни охоче розводять гусей тому, що їх вирощування та утримання обходиться дуже дешево. З весни і до початку зими ці водоплавні здатні самі добувати корми на луках, пасовищах та водоймах.

Гусей батьківського стада, на відміну від курей, качок та індиків, утримують у спеціалізованих та фермерських господарствах не менше ніж три роки. Це пов’язано з тим, що гуски середніх та важких порід на другий та третій рік відкладають більше яєць, ніж під час першого відтворювального сезону. У дорослих гусей, якщо не застосовувати спеціальних технологічних прийомів, щорічно на 2-3 декаду лютого починається відтворювальний сезон, який триває до травня - червня. Протягом цього періоду гуски, залежно від умов годівлі та утримання, породної належності тощо, відкладають від 10 до 80 яєць. Тобто щорічно тривалість відтворювального сезону у гусей становить не більше ніж 4-5 місяців, а періоду відпочинку та підготовки до нового сезону – не менше ніж 7-8 місяців. Витрати на утримання гусей між відтворювальними сезонами можливо значно зменшити або навіть перекрити повністю за рахунок вартості пір’яно-пухової сировини, одержаної від них за цей період у разі застосування прижиттєвого обскубування.

Деякі спеціалізовані господарства, що здатні вирощувати гусенят зимою у приміщеннях з регульованим мікрокліматом, застосовують спеціальні технологічні прийоми для стимулювання у гусей ще одного, осіннього відтворювального сезону. У такому разі тривалість періоду відпочинку та підготовки гусей до кожного чергового відтворювального сезону скорочується з 7-8 до 2-3 місяців. Проте, це не заважає застосовувати одноразове прижиттєве обскубування гусей між весняним та осіннім відтворювальними сезонами.

Прибуток від прижиттєвого обскубування

Згідно зі статистичними даними, поголів’я дорослих гусей та обсяги виробництва гусячого м’яса у світі поступово зростають. Наприклад, за 10 років (від 1994 до 2004 року) поголів’я гусей у світі зросло від 267 до 532 млн. голів, а виробництво м’яса - від 1,08 до 2,15 млн. тонн. Враховуючи, що нормативний забійний вихід у гусівництві становить 79,2%, то передзабійна маса гусей у 2004 році становила 2,71 млн. тонн. Нормативний вихід пір’яно-пухової сировини становить 5,7% від передзабійної маси гусей. Таким чином, обсяги виробництва пір’яно-пухової сировини у світі від забою вирощених гусенят та вибракуваних дорослих гусей у 2004 році становили майже 155 тис. тонн. У разі застосування дворазового на рік прижиттєвого обскубування дорослих гусей (без урахування молодняка) та за умов одержання від кожного з них якнайменше 200 г пір’яно-пухової сировини, можна одержувати додатково ще 106 тис. т (532 млн. гол. х 200 г) цього цінного продукту.

Кількість племінних гусей в Україні становить понад 1,2 млн. голів, що вдвічі більше, ніж у Росії. У разі застосування прижиттєвого обскубування вітчизняні господарства мають змогу додатково одержувати щороку якнайменше 240 т пір’яно-пухової сировини, вартість якої становить понад 7,2 млн. євро. Це є додатковим джерелом надходжень, яке ще не завжди використовується. Рівень рентабельності застосування прижиттєвого обскубування гусей становить 250-300%.

Кількість та якість пір’яно-пухової сировини залежать не тільки від кваліфікації працівників, що проводять прижиттєве обскубування гусей, а і від багатьох об’єктивних чинників, головними серед яких є походження птиці (порода), вік, умови утримання та годівлі.

«Гусячий» досвід Німеччини

У Німеччині від одного дорослого гуся у разі застосування 3-разового прижиттєвого обскубування одержують 450-600 г пір’яно-пухової сировини на рік. Їх перше обскубування проводять у разі закінчення відтворювального сезону та на початку линяння. Гусенят із перших виводів за період вирощування частково обскубують теж не менше трьох разів. Перший раз обскубування застосовують у разі досягнення ними 11-12- тижневого віку. За три обскубування та додатково після забою на м'ясо від гусенят одержують 550-700 г пір’яно-пухової сировини на голову. Останнє прижиттєве обскубування гусенят проводять за 7-8 тижнів до їх забою, а племінних гусей – у середині жовтня.

За іншими даними, у Німеччині перше обскубування гусенят проводять у разі досягнення ними 10-12-тижневого віку, що забезпечуює одержання не менше ніж 60 г/гол. пір’яно-пухової сировини, яка містить 15% пуху. Друге обскубування проводять через 8 тижнів, одержуючи не менше ніж 160 г/гол. сировини, що містить 25% пуху. У разі застосування третього обскубування одержують ще 180 г/гол. пір’яно-пухової сировини. Таким чином, за три обскубування одержують у середньому 400 г/гол. сировини, що містить не менше ніж 20% пуху та коштує 12 євро (30 євро за 1 кг сировини). Прижиттєве обскубування дорослих гусей застосовують до 4 разів на рік (червень, серпень, жовтень, грудень), одержуючи у середньому 720 г/гол. (180 г за 1 раз) пір’яно-пухової сировини, що містить майже 200 г довгого першокласного пуху.

Терміни та технологія

Застосування прижиттєвого обскубування гусенят влітку у разі досягнення ними 13-14-тижневого віку деякі вітчизняні дослідники вважають корисним для прискорення росту та покращення здатності до відгодівлі на велику жирну печінку. Та існує й інша думка, що перше прижиттєве обскубування гусенят, які вирощуються на м'ясо або для ремонту основного стада, слід розпочинати у разі досягнення ними 10-тижневого віку. Це дає можливість одержувати від кожного з них не менше ніж 60 г пір’яно-пухової сировини. Друге обскубування радять застосовувати у разі досягнення гусенятами 17-тижневого віку, а третє – 23-тижневого віку. Прижиттєве обскубування дорослих гусей в кліматичних умовах України автори рекомендують проводити двічі на рік (травень - червень та липень - серпень). Проте, за сприятливих кліматичних умов вважається за доцільне проведення і третього обскубування. Кожне обскубування забезпечує одержання пір’яно-пухової сировини в межах від 90 г до 120 г/гол.

Наведені вище рекомендації фахівців та науковців узагальнені та враховані нами при розробленні стандарту Мінагрополітики України, зокрема СОУ 01.24-37-666:2007 «Гуси. Виробництво пір’яно-пухової сировини. Технологічний процес. Основні параметри», що є чинним з 2007 року. Цей стандарт установлює технологічні параметри щодо виробництва пір’яно-пухової сировини гусей в спеціалізованих господарствах на території України.

М. І. Сахацький, професор кафедри розведення та генетики тварин,

доктор біологічних наук, професор, академік НААН