1. Які з цибулинних квітів висаджують навесні, а які восени?

Посадка навесні: лілії, гладіолуси, жоржини, бегонії, канни, кали, ліатріси, фрезії, анемони, жовтці, іриси, кореневища багаторічників.

Посадка восени: тюльпани, нарциси, гіацинти, крокуси, лілії, рябчики, анемони, багаторічники.

2. На яку глибину висаджують цибулини квітів та які терміни посадки?

Глибина посадки залежить від величини цибулин. Як правило, це три висоти цибулини. Восени висаджують, коли температура опускається нижче 15°С. Тюльпани можна висаджувати до тих пір, поки не замерзне ґрунт. Навесні посадка починається з кінця березня. За виключенням жоржин, канн, бегоній. Їх висаджують у травні.

3. Які добрива вносяться в газон на початку весняного сезону?

Перша підгодівля газону проводиться в кінці березня - на початку квітня азотвмісними добривами, з метою швидкого наростання зеленої маси. Норма внесення: аміачна селітра - 3,5-4 кг/сотку; карбамід - 1,5-2 кг/сотку. Необхідна кількість рівномірно розподіляється по всій площі газону. Через два тижні, після першого внесення, необхідно внести комплексні добрива (NPK +мікроелементи). Норма внесення: згідно інструкції, що додається, на упаковці з добривами. Після внесення добрив необхідно добре пролити газон!

Шановні читачі, якщо у вас виникли запитання чи ви бажаєте дізнатися про якісь квіти чи їх вирощування, надсилайте листи на адресу редакції.

Цю квітку ще називають «жіночим щастям». Адже за повір’ям, разом з її появою в дім приходять злагода та любов. Та своїй популярності спатифіліум завдячує насамперед незвичайній екзотичній красі та непримхливості.

Існує повір’я, що спатифіліум найкраще дарувати молодій жінці, якій він обов’язково принесе вдачу – незаміжній допоможе знайти судженого, а тій, у котрої нема дітей – завагітніти. При відсутності в домі любові та поваги, постійних чварах і суперечках квітка гине. Тому, щоб улюблена рослинка цвіла і радувала господарів, потрібно підтримувати в домі атмосферу любові.

Сивіють і народжуються роки, минають століття... Однак у побуті значну, а часом і вирішальну роль продовжують грати прості речі, якими користувалися ще наші далекі предки.

       Полотнище – обрус - було для них і скатертиною, і вузликом, де зберігалися харчі, і при необхідності елементом одягу, і оздобою оселі. З часом це полотнище стали називати рушником („ручником”). Чому так? Бо рушники руками були виткані і вишиті, руки знаходили їм застосування в побуті, врешті-решт неможливо уявити собі господиню, яка хоча б раз на день не доторкнулася того чи іншого рушника.

     „Хата без рушника, що сім’я без дітей”, - говорили в народі. Майже в кожній, навіть найбіднішій оселі, завжди на видному місці висіло декілька видів рушників. „Утирач” використовувався для рук і обличчя, „стирок” - для посуду, стола і лав, „покутник” і „кільковий” – для оздоблення стін, покуті („рушник на кілочку – хата у віночку”), „божник” – для дорогих ікон.