Відомо, що птиця є найбільш чутливою до нестачі вітамінів у кормах, що пов’язано з її біологічними особливостями (швидке пересування корму по шлунково-кишковому тракту, недостатній синтез і обмежене всмоктування ендогенних вітамінів у травному тракті, швидкій ріст). Тому в сучасному промисловому птахівництві до комбікормів додають 14 вітамінів у вигляді гарантованих добавок.

В той же час будь-яке порушення в кількісному або якісному складі вітамінних добавок відповідним чином порушує обмінні процеси в організмі. Так, при дефіциті вітаміну А всмоктування цинку у тонкому відділі кишечнику гальмується, що веде до зменшення кількості останнього в сироватці крові, підшлунковій залозі, печінці та пір’ї. Крім того, гіповітаміноз А уповільнює ріст молодняка, з’являється слабкість, хитка хода, знижується резистентність до інфекцій, а в окремих випадках відбувається виснаження, підвищення загибелі в стаді.

 Вітаміни

 За Д-гіповітамінозу в організмі птиці порушується використання кальцію з кормів, і навіть при додаванні останнього в раціон розвивається кальцієва недостатність, що веде до порушення мінералізації скелета і розвитку рахіту у молодняка.

 Проте частіше за сучасних умов Д- гіповітаміно реєструють внаслідок дії різних факторів, що порушують процес годівлі: потрапляння токсичних речовин різної природи, дефіцит білка та водорозчинних вітамінів тощо. Треба враховувати також і те, що будь-які фактори, пошкоджуючи печінку або нирки, можуть також порушувати обмін цього жиророзчинного вітаміну.

 Токофероли не синтезуються в організмі птиці, тому будь-яке порушення в кількісному або якісному складі вітаміну Є у молодняка викликає м’язову дистрофію і потоншення м’язів м’язового шлуночка. Потреба птиці в цьому вітаміні зростає при стрес-факторах, використанні в раціоні недоброякісних кормів і нестабільних жирів, нестачі селену та незбалансованості комбікормів за сірковмісними амінокислотами. Обов’язковим є баланс співвідношення вітамінів А і Є в раціоні.

 Гіповітаміноз К може призводити до геморагічного діатезу, крововиливів у різних тканинах і органах, кутикулітів тощо.

 В умовах промислового вирощування птиці не реєструють авітамінозів, пов’язаних з відсутністю водорозчинних вітамінів. Проте недостатня кількість представників цієї групи може тим чи іншим чином негативно впливати на розвиток та ріст птиці.

 Так, нестача вітаміну В₁ спричиняє парези та паралічі шийних м’язів, токсикоз та нервові розлади. Дефіцит вітаміну В₂ гальмує ріст, у індичат виявляють дерматити в ділянках повік, дзьоба, кінцівок, а за дефіциту пантотенової кислоти (В₃) - припухання повік з утворенням на них кірочок та ексудату. Найбільш негативними наслідками, що супроводжують нестачу холіну (В₄) є виникнення жирової інфільтрації печінки та нирок. Згодом може виникати ожиріння та цироз печінки. Нестача нікотинової кислоти у молодняка веде до патологій зв’язок і сухожиль кінцівок, парезів, проносів, дерматитів тощо.

 В₆-гіповітаміноз веде до гальмування росту, атрофії селезінки і тимусу, виникнення дерматозів, паралічів.

 Відомо, що цианокобаламін синтезується в організмі птиці, а саме в сліпих відростках кишечника аутохтонною мікрофлорою. В той же час, застосування певних домішок, антибіотиків та інфекційні захворювання призводять до дисбактеріозів, що супроводжуються заселенням кишечника патогенами, грибами та невластивою для організму мікрофлорою. За цих умов може виникати В₁₂-гіповітаміноз, який характеризується у молодняка анемією, затримкою росту, катаром шлунку і підвищеною загибеллю, дерматитами шкіри кінцівок. Нестача у молодняка фолієвої кислоти спричиняє анемію, слабкість кінцівок, перозис, погіршення засвоєння поживних речовин, іноді парези шийних м’язів. Недостатня кількість в організмі птиці біотину веде до виникнення дерматитів на кінцівках, повіках, епідермісі голови та дзьоба.

 За фізіологічних умов аскорбінова кислота у птиці синтезується в печінці з глюкози. Порушення синтезу вітаміну С можуть виникати внаслідок дефіциту вітамінів А, В₂, В₃, згодовуванні неякісного корму, гіпо- або гіпертермії, захворювань (особливо, що супроводжуються ураженням печінки), стресових факторів.

 Амінокислоти

 В комбікормах для птиці прийнято розраховувати вміст 11 незамінних амінокислот – метіоніну, лізину, триптофану, аргініну, валіну, гістидину, лейцину, ізолейцину, треоніну, фенілаланіну і гліцину. У птиці найчастіше спостерігається дефіцит сірковмісних амінокислот (метіонін + цистеїн), лізину, триптофану, треоніну, тому вони отримали назву лімітуючих. В той же час у комбікормах часто виявляють надмірність лейцину, ізолейцину, фенілаланіну і валіну, що може негативно впливати на продуктивність птиці. Тому для їх утилізації в організмі використовується додаткова енергія, що знижує ефективність годівлі. Зважаючи на це, необхідно дбати про відповідність амінокислотного складу раціону, тобто амінокислотну збалансованість. Порушення цього балансу призводить до надлишку однієї або кількох амінокислот, або навпаки - нестачі. За цих умов амінокислота, яка є в надлишковій кількості в кормі, займає місце амінокислоти, якої не вистачає. Цей антагонізм спостерігається в першу чергу між амінокислотами, які схожі за структурою (аргінін/лізин; треонін/триптофан; лейцин/ізолейцин тощо). Наслідки цього – зниження продуктивності та зростання витрат на корми. В разі значного дефіциту будь-якої амінокислоти спостерігають токсикози. Все це впливає на продуктивність птиці та ефективність виробництва.

 Мінерали

 Доведено, що корми, які використовують для птиці, що утримується за сучасних технологій, не в повній мірі забезпечують її потребу в мінеральних елементах. Тому в комбікорми повинні вводитися макро- і мікроелементи. Якщо макроелементи вводять у великій кількості й часто контролюють їх вміст на вході та на виході з організму птиці, то наявність мікроелементів залежить від якісності преміксів, що їх містять, перемішування кормів, наявності (або відсутності) окислювачів (або нейтралізуючих речовин) тощо. Мікроелементи є важливішими факторами повноцінності годівлі птиці в зв’язку з тим, що вони входять до складу ферментів, гормонів і вітамінів. Нестача або надлишок цих речовин у раціоні викликає порушення в обміні речовин, знижує продуктивність і стійкість до захворювань різної етіології. Так, нестача марганцю в раціоні викликає затримку росту молодняка і перозис, а недостатня кількість цинку – гальмує ріст, викликає дерматози, впливає на стан кісток, суглобів. Нестача міді погіршує стан резистентності птиці, викликає анемію та гемоглобінемію. Недостатня кількість кобальту спричиняє анемію, затримку росту молодняка. Важливе значення має також забезпечення птиці селеном, йодом та залізом. При цьому необхідно враховувати наявність (або нестачу) цих мікроелементів в кормах, що можуть бути отримані з рослин, які зібрані з ґрунтів ендемічних зон.

 Варто також враховувати, що наявність будь-яких патогенних бактерій, вірусів, найпростіших веде до втрати організмом птиці вітамінів, мікроелементів, амінокислот. Навіть латентний перебіг хвороб спричиняє дефіцит цих речовин. Наявність численних вакцинацій для забезпечення надійного захисту організму птиці потребує напруження всіх видів обміну, тому багато лікарів ветеринарної медицини в період щеплення птиці використовують вітамінно-амінокислотно-мінеральні добавки (антистресовий раціон).

 Для індичат, що вирощуються на м’ясо, потрібен високий рівень обмінної енергії і протеїну, що забезпечує їм інтенсивний ріст. Так, за даними професора М.М. Лемешевої, поживність комбікормів у залежності від віку індичат повинна мати показники, вказані в таблиці.

 Таблиця 1.