Свято Вознесіння Господнього – рухоме дванадесяте свято православної церкви. Рухомим воно називається тому, що відзначається не в числі, а залежить від дня, на який випало світле Христове Воскресіння – Пасха, і святкується на сороковий день після Великодня.
В основі свята – євангельський переказ про Ісуса Христа і Вознесіння його через 40 днів після смерті на небо. Як свідчить Священне Писання, після Воскресіння рівно сорок днів Ісус Христос продовжував видимим чином являтися своїм учням, наставляв їх і розділяв з ними їжу.
На сороковий день Христос вознісся на небо. При цьому Спаситель пообіцяв, що вирушає в Царство Отця Небесного, але незримо перебуватиме на землі до кінця віку. Ця подія відбулася на Єлеонській горі неподалік Єрусалиму. Свідками вознесіння Христа були апостоли і Богородиця, про що розповідається в Євангеліях від Марка і Луки і в Діяннях Святих Апостолів.
Значення Вознесіння порівняне із значенням Різдва Христового - народившись серед людей, Боголюдина прославила людську природу своєю поблажливістю. Піднявшись же на небо, ще більше прославив її своїм сходженням.
Згідно з Мойсеєвим законом, в 40-й день немовлята мали приноситися батьками в храм, до Господа.
У сороковий день після Воскресіння, ніби після свого нового народження, Ісус Христос мав увійти до небесного храму Свого Отця як Спаситель людства.
У народі на свято Вознесіння за звичаєм пекли «драбинки» - символ сходження Христа на небо. Вважається, що цього дня починає колоситися пшениця і перестає співати зозуля. На свято Вознесіння існувала заборона на роботи в полі.
Навігація