
«Добривна проблема» для невеликих сімейних, фермерських, особистих господарств є не менш актуальною, ніж для великотоварних виробників сільськогосподарської продукції.
Старожилам, які здебільшого залишилися в селах, вже не під силу утримувати корівку або кабанчика. Відтак, залишившись без основних джерел органічних добрив, селяни змирилися з падінням урожайності на своїх ділянках. До мінеральної ж «альтернативи» у невеликих, як правило, сімейних господарствах ставляться з недовірою. Бо ж самим доводиться їсти продукти з власного городу, рідних і близьких годувати. Покупці, що йдуть на ринок «по домашнє», теж навчені не кидатися на чепурненькі, немов з картинки, плоди та овочі. У людей логічно виникає запитання: чи можна їсти те яблуко чи капусту, що черви обминають?