Для того, щоб одержати ранній урожай овочів, деякі з них можна сіяти під зиму. Явні плюси такої сівби – економія часу навесні та можливість отримати врожай на два тижні раніше. Ще одна вигода: зібравши ранній урожай, на тій же ділянці можна знову посіяти овочі та ще раз їх зібрати. Мінуси також очевидні: важко повністю виключити проростання або загибель паростків.

Для підзимової сівби важливо правильно вибрати місце. Воно має бути рівним, добре освітленим, в міру зволоженим і захищеним від північного вітру. Потрібен родючий ґрунт, який добре прогрівається. Без цих умов краще не ризикувати. Оптимально підходять для сівби ділянки з легким суглинистим чи супіщаним ґрунтом. На піщаних ґрунтах насіння деяких культур вимерзає. На важких глини
стих навесні паростки не можуть пробитися і гинуть від нестачі повітря, а після дощу сходи може затягти глибше.

Сьогоднішні фермери, і їх можна зрозуміти, намагаються отримати ранню і якісну продукцію та реалізувати її за найбільш високою ціною. Щоб втілити в життя таку мету, їм потрібно якомога детальніше знати про виробництво озимої цибулі ріпчастої.

Завдяки методу, про який піде мова, можливо отримати врожай на 1-1,5 місяці раніше порівняно з цибулею весняного посіву і на 2-3 тижні раніше за розсадну культуру. У багатьох країнах Середземномор'я це основна технологія. М'який і вологий зимовий клімат Іспанії та Італії, Туреччини та Сирії за такої технології вирощування завжди дозволяв отримувати пристойні врожаї. Останнім часом вирощування озимої цибулі активно впроваджується і на південній території України.

Хрумкі огірочки - один із найпопулярніших овочів в Україні. Свіжі прикрашають будь-який стіл улітку, а зимою чудово пасують до страв із картоплі та м’яса солоні й мариновані.

Цікаво, що огірки не тільки гарна закуска, але й чудові ліки. Хоча в них до 95% води, вона структурована, а отже - цілюща. А в тих 5%, що залишилися, - і цукри, і білок, і клітковина. Є і ароматичні речовини, саме вони дають огіркам такий свіжий запах. Вітамінів групи В в огірках більше, ніж у буряках чи редисці. Достатньо в огірках і аскорбінової кислоти. Особливо в перших. І чим вони менші, тим більший у них вміст вітаміну С.

   Зустрічаючи гостей, ми намагаємось не тільки вразити їх смачним частуванням, але й красивою сервіровкою. І тут незамінним помічником господинь слугують листки салату. Ця рослинка здатна надавати стравам особливо апетитного вигляду та створювати святковий настрій. Та це далеко не єдині чесноти салату. 

    Салат є однорічною холодостійкою рослиною. Названий він так за специфічний смак молочного соку, що міститься в нім. Вирощувався в давнину ще греками, римлянами і єгиптянами. Походження салату починається в країнах Середземномор’я. У Європі з’явився в середині XVI століття, а в Росії та Україні - з XVII століття.

Для багатьох жителів степової частини України, де ліси є рідкістю, щедрі дарунки цих могутніх королівств природи є справжніми делікатесами. До них, насамперед, належать гриби.

За ними степовики ладні їхати за багато десятків кілометрів до знайомого лісу чи лісосмуги, де після пізніх літніх або осінніх дощів можуть з’явитися маслюки, зеленушки чи рижики. Інколи на трав’янистих ділянках степу, на тирловищах тощо, можна знайти й благородні печериці.

У мешканців лісової частини нашої країни, в кого ліс часто починається практично поруч із будинком, такі старання можуть викликати посмішку, бо у них буквально з вікна помешкання можна восени побачити підберезника, підосичника, добрий білий гриб або купку чудових лисичок.