Щоб мати у себе на столі овочі раніше за звичайні терміни, відповідно, потрібно раніше розпочати й роботу над цим. На присадибній ділянці можна побудувати кілька простих споруд закритого ґрунту: парник на кілька парникових рам, невелику теплицю чи обладнати ділянку утепленого ґрунту з нескладним укриттям різних типів, наприклад, малогабаритні плівкові укриття.
Головною спільною вимогою для всіх видів споруд закритого ґрунту є розміщення з південного боку присадибної ділянки, у добре захищених від холодних вітрів місцях з низьким рівнем підґрунтових вод.
Парники – це споруди закритого ґрунту, що складаються з укриття (парникової рами), стінок висотою 20-30 см (короб), ґрунту, на якому вирощують рослини, і обігрівального обладнання, яке забезпечує рослини теплом у холодну пору року. Парник може побудувати кожен городник, використовуючи дошки, обаполи, скло. Для його обігрівання використовують гній, сміття, листя або інші органічні рештки.
Односхилий заглиблений парник складається з парникових рам, короба, котловану і матів.
Парникова рама має довжину 160 і ширину 106 сантиметрів. Основна частина її складається з двох поздовжніх і двох поперечних брусків товщиною 4-4,5 і шириною 5,5 сантиметрів. Для вільного стікання води один поперечний брусок роблять тоншим на 1 сантиметр. Всередині рами прокладають 3-4 дерев’яні прогони 4,5 см товщиною і 3 см шириною. У прогонах роблять пази шириною і глибиною по 1 сантиметру. Щоб подовжити строк служби рам, деревину проґрунтовують оліфою. Для виготовлення рами потрібно витратити 0,05 м3 пиломатеріалів, 1,5-2 м2 скла, 1,5-2 кг замазки і 0,4 кг оліфи. Короб виготовляють із колод, обаполів, дощок, залізобетонних пасинків, цегли тощо. Для постійного парника на відведеній ділянці копають котлован глибиною 45-70 см шириною по верху 145-150 см, а по дну - 120-130 сантиметрів.
Короб наземного парника
На присадибній ділянці парник краще робити на 6-12 рам, тому котлован повинен мати довжину 6,4-12,8 метрів. Глибина парника залежить від строків використання: для ранніх (теплих) глибина парника складає 70 см, напівтеплих – 50 і для холодних, або сонячних, – 30 сантиметрів. Котлован розміщують із заходу на схід. Мати виготовляють із соломи, очерету або рогозу. Ширина матів 115-120 см, довжина - 180-200 і товщина - 3-4 сантиметри.
На одну парникову раму ранніх парників заготовляють 1-1,2 м3 біопалива, пізніх - 0,7-1 м3. Для наземних парників кількість біопалива збільшують на 25-30%. Сонячне обігрівання використовують, починаючи з кінця березня – початку квітня для пізніх парників.
Заготовляти біопаливо, тобто гній, слід розпочинати з осені. Для цього його складають неподалік від котловану в бурти висотою 1,3-1,5 м, шириною 4-5 м з довільною довжиною, залежно від потреби в паливі. Сніг з бурта треба згрібати, щоб при потеплінні біопаливо не перезволожувалося. Орієнтовно днів за 5-7 до набивання біопаливо перебивають. При цьому його перекладають більш пухко на інше місце, переміщуючи шари.
Після того як біопаливо розігріється, починають набивати парники. Для цього котлован очищують від снігу, на дно кладуть тирсу, солому або сухе листя, а потім рівним шаром, ледь утрамбовуючи, укладають розігріте біопаливо і закривають рамами та матами.
Через 2-3 дні парник перевіряють, і якщо біопаливо осіло, додають свіжий гній до рівня нижніх боків парника. Зверху гній притрушують гашеним вапном або попелом з розрахунку 0,8-1 кг на раму. Землю в парник засипають тоді, коли в ньому добре розігріється біопаливо. На це потрібно декілька днів, залежно від часу і якості набивання та умов погоди.
Насипати землю на слабко або нерівномірно розігріте біопаливо не слід. Її засипають рівним шаром, товщиною 18-20 см (0,18-0,25 м3) на раму. При підвищенні температури повітря під склом до +20-25°С висівають насіння або садять розсаду. Якщо при швидкому горінні біопалива температура в парнику підвищиться до +35°С, а повітря стане дуже вологим, то, не знімаючи мат, рами потрібно на деякий час трохи підняти.
Навігація