Однорічна айстра або каллістефус китайський (Сallistephus chinensis (L.) Nees) - одна із найдавніших культурних складноцвітих рослин. Айстра в перекладі з грецької означає «зірка», а каллістефус - «прекрасна квітка». І дійсно, ці квіти-зірочки неймовірно гарні. Тому справедливо, що в наші дні ця чудова рослина по праву є однією із найпопулярніших осінніх квітів. В даний час у продажу можна зустріти понад 300 сортів айстр, а в ботанічних колекціях їх налічується значно більше - понад 4000.

Найбільш широко використовується близько 200 сортів: карликових і високорослих, з пірамідальною, колоноподібною, овальною або розкидистою формою куща, простих і махрових суцвіть, різноманітних форм і забарвлень. За тривалістю періоду вегетації і часу цвітіння сорти айстр поділяються на ранні, середні та пізні - з липня по жовтень айстри різних сортів прикрашають сад. З господарського використання розрізняють зрізні, обсадочні й універсальні сорти айстр.

З давнини до наших днів

Батьківщина айстри - південний захід Далекого Сходу, північні області Кореї, Маньчжурії і Китаю. Перші айстри потрапили до Європи в 1728 р. з Пекіна. Дикорослі айстри з синіми, кармінними і пурпуровими язичковими квітками послужили вихідним матеріалом для селекційної роботи. Отримані сорти і форми айстр різного забарвлення (з білими, фіолетовими, червоними, рожевими, ліловими, синіми і пурпуровими суцвіттями) і форми (з простими і махровими суцвіттями) стали використовуватися як декоративні рослини в садах Європи з XVIII століття. Однак справжня популярність прийшла до айстр на початку XIX ст., коли у Франції з'явилися півонієподібні махрові айстри різноманітного забарвлення з великими круглими суцвіттями (їх вивів версальський садівник Трюффо). З середини XIX ст. активна селекційна робота по створенню нових сортів почалася в Німеччині та США. На початок XX ст. налічувалося безліч сортів найрізноманітніших забарвлень - від білого до темно-пурпурового. У СРСР початок роботи по виведенню сортів айстри відноситься до 30-х рр. XX ст., а вже у 40-х рр. були отримані низькорослі й компактні сорти. В даний час селекцією айстри займаються майже у всьому світі, і в продажу можна зустріти сорти, отримані в Данії, Нідерландах, Франції, Німеччині, Польщі, Чехії та США.

Дикоросла однорічна айстра виглядає більш скромно, ніж її сортові родички. У природних умовах це однорічна трав'яниста рослина з потужною кореневою системою. Стебла у айстри прямостоячі, прості або гіллясті, листя розташоване в черговому порядку, верхні листки сидячі. Цвіте айстра довго - з липня до глибокої осені. Суцвіття - кошик, що складається з язичкових і трубчастих квіток. Насіння дозріває через 30-40 днів після початку цвітіння і зберігає схожість 2-3 роки.

Коли і де висаджувати айстри

При виборі місця для розміщення айстри дуже важливо правильно підібрати попередню культуру. Не можна висаджувати айстри після гладіолусів, тюльпанів, гвоздик і повертати на колишню ділянку раніше, ніж через 4-5 років. Найкращими попередниками для цієї культури є нагідки і чорнобривці.

Айстра також вимоглива до родючості ґрунтів, найкраще росте на легких свіжих суглинках з кислотністю, близькою до нейтральної. Однак вносити органіку (особливо свіжий гній) навесні, безпосередньо перед посадкою, не рекомендується - це може призвести до захворювання рослин. Восени для збільшення родючості можна внести під глибоке перекопування ґрунту по 2-4 кг перегною або компосту, а на дуже бідних ґрунтах можна внести навесні суперфосфат, сірчанокислий амоній і калійну сіль (половину дози від стандартних рекомендацій).

Незважаючи на те, що айстра вимагає повного освітлення, вона може виносити і півтінь без значної втрати декоративності. Краще розміщувати її на досить відкритому і провітрюваному місці. Айстри мають потужні, добре розгалужені корені, тому вони чутливі до надмірного зволоження і абсолютно не виносять сирих ґрунтів і близького залягання ґрунтових вод. Найбільшої декоративності досягають при вирощуванні в умовах помірної температури і вологості повітря та ґрунту. На поживних ґрунтах при рясному поливі з підживленнями айстри будуть пишно цвісти до самих морозів.

Догляд і розмноження

Догляд за айстрами полягає в частому розпушуванні ґрунту навколо посадок, прополці, регулярному видаленні зів’ялих квіток і підв'язці високорослих сортів. Полив повинен бути нечастим, але рясним. Підживлення під час вегетації проводять в основному мінеральними добривами: вони позитивно впливають на зростання кущів, тривалість цвітіння, яскравість забарвлення суцвіть. Всього потрібно три підживлення (через 2 тижні після висадки розсади в ґрунт, в період бутонізації і під час цвітіння). Азотні підживлення повинні бути дуже помірними, або ж їх слід виключити зовсім.

Розмножити айстру найпростіше насінням. Для отримання більш раннього цвітіння вирощують розсаду (посів у кінці березня). В якості ґрунту краще брати суміш дернової землі, торфу і піску. Перед застосуванням пісок необхідно промити і прожарити при 80ºС, а землю і торф пролити гарячим розчином марганцівки. Насіння присипають сухим дрібним перегноєм (шар товщиною 0,5 см) і поливають. При оптимальній температурі 18-22ºС масові сходи з'являються вже на 4-7-й день після посіву, тоді можна провести другий полив. Розсаду висаджують у відкритий ґрунт в кінці травня – на початку червня. Високорослі сорти з широким кущем садять на відстані 30-40 см один від одного, середньорослі - 20-25 см, карликові - 10-15 сантиметрів. При посіві в ґрунт (навесні в парники або під зиму) підготовка ґрунту така ж сама.

Айстри, отримані з насіння при підзимовому посіві, у відкритому ґрунті починають цвісти на 10-14, а при весняному (квітень) - на 14-17 днів пізніше, ніж рослини, отримані через розсаду, проте цвітіння у них буває рясніше і триваліше. Слід це враховувати, тому що в північних районах при весняному посіві айстри можуть просто не встигнути зацвісти. Молоді рослини добре переносять пересадку, навіть в фазі бутонізації і цвітіння. Зацвітають айстри в середньому через 80-120 днів після появи сходів. Спочатку розпускаються суцвіття на головному стеблі, потім на гілках першого порядку і далі на гілках другого, пізніше - третього порядку. Цвітіння триває 40-60 днів залежно від сорту і умов. Айстра холодостійка і добре переносить заморозки до-3-4ºС.

Захист проти хвороб

Серед хвороб, що вражають айстри, найчастіше зустрічається фузаріоз. В якості профілактики цього захворювання рекомендується обприскування рослин 0,01-0,05%-м розчином борної кислоти, молібденовокислого амонію або сірчанокислих солей цинку, міді, магнію та кобальту. Зрідка на дуже загущених посадках рослини уражуються різними кореневими гнилями та іржею, але це відбувається тільки при порушенні режиму догляду та передачі інфекції від попередньої культури.

З шкідників уражують айстру слимаки, особливо на вологих ділянках. Місця скупчень слимаків потрібно увечері в суху погоду посипати порошком гірчиці або сульфатом амонію. Гусені совок також пошкоджують листя айстр. Ручний збір гусениць - як і раніше вважається найефективнішим і найбезпечнішим способом захисту посадок. Також для знищення гусениць слід залучати в сад комахоїдних птахів, скошувати або виполювати бур'яни, перекопувати ґрунт. Добре захищає айстри від совок часник - він може стати додатковим декоративним елементом квітника.

Айстра - одна з найголовніших рослин осіннього квітника, вона прикрашає сад, коли багато інших рослин уже відцвіли. Оскільки навіть квітучі айстри добре приживаються після пересадки, в кінці літа і восени ними можна заміняти однорічники в квітнику. В залежності від висоти стебла і декоративності суцвіть різні айстри використовуються для рабаток, групових посадок і бордюрів в саду або для прикраси балконів і терас. Зрізані в повному розпуску суцвіття айстр можуть не в'янути в букетах до двох тижнів.

Виведено сорти айстр, придатні для вирощування в теплицях. Вони цвітуть при певній технології вирощування в нетипові для айстри строки: рано навесні або ж пізно восени - у листопаді.