Сьогодні відомо понад 200 видів гладіолусів, що ростуть у Південній і Північній Африці, Європі й Азії. У нас вибір дещо скромніший, та і цього вистачить, щоб створити оазис гладіолусової краси.

У перекладі з латини «гладіолус» – «меч», і тому у римлян він вважався квіткою гладіаторів. У часи Теофраста (автор багаточисельних праць про рослини) гладіолуси споживали, запікали їх цибулини в тісті. А ще приписували магічні властивості. Тоді існувало повір’я: цибулина гладіолуса, якщо носити її на грудях, робить людину невразливою для ударів меча і стріл. І лицарі в сталевих латах носили на грудях як амулет цибулину цієї квітки.

Історія сучасного садового гладіолуса не дуже давня, але досить складна. Судіть самі. Дикі європейські види дуже дрібноквіткові і порівняно мало декоративні. Дикі південно-африканські види великоквіткові, яскраві, але дуже теплолюбиві. Тому перші спроби вирощування гладіолусів в європейських садах, починаючи з 1739 року, дозволили отримати квітки цих рослин восени і зимою лише в оранжерейних умовах. Щоб створити великоквіткові садові форми з літнім цвітінням, які можна вирощувати просто неба, потрібні були довгі роки наполегливих схрещувань різних африканських видів. Лише через 100 років у Голландії вдалося отримати складний гібрид, названий гладіолусом гентським (на відміну від предків, його можна було вирощувати у відкритому ґрунті).

У декоративному квітникарстві поширені сорти гладіолуса гібридного (G. hybridus), що відзначаються тривалістю цвітіння, великими розмірами суцвіть (до 1 м) і квіток (до 14 см у діаметрі), розмаїтістю їхнього забарвлення.

Висаджуємо вдома

Розмножують гладіолуси великими цибулинами і дитинками, висаджуючи їх у відкритий ґрунт навесні. Готуючи його восени, вносять 0,80-1,00 т/сотку перегною чи торфо-гноєвого компосту, 2,5-3 кг/сотку фосфорних і 1,20-1,50 кг/сотку калійних міндобрив. Азотні (2,50-3 кг/сотку) застосовують навесні при посадці й підгодівлі.

Місце для вирощування гладіолусів вибирають досить сонячне, захищене від північних вітрів, уникаючи низинних перезволожених ділянок. Ґрунт має бути рихлим, але не сипучим, досить вологомістким, але не занадто важким.

Гладіолуси досить холодостійкі, та висаджувати їх рекомендується у добре прогрітий ґрунт (до +8+10°C на глибині 10 см). У середній смузі цей термін настає приблизно наприкінці квітня - на початку травня. Грядку заздалегідь ретельно перекопують, заправляючи перепрілим компостом. Свіжий гній додавати не можна! Відсутність органіки компенсують, використовуючи міндобрива протягом усього сезону.

На грядці роблять траншеї глибиною близько 15 см для великих цибулин, 7-9 см – для середніх і 5 см – для діток. На дно траншеї бажано насипати шар крупного піску приблизно у 2 см, на який їх і поміщають, злегка вдавлюючи. Зверху припудрюють деревним попелом, знову засипають піском, поливають теплим розчином марганцівки і засипають землею, акуратно розрівнявши поверхню.

Відстань між цибулинами роблять у залежності від їх розміру: між великими – 10-15 см, між середніми – не більше 10 см, для діток – 3-7 сантиметрів. Міжряддя залишають шириною близько 30-35 сантиметрів.

Підготовка цибулин

Перед посадкою дуже важливо правильно підготувати цибулини. Їх ділять на фракції: перша - більше 3,2 см у діаметрі, друга - 2,5-3,1, третя - 1,5-2,4 сантиметри. Дітки мають дві фракції: з діаметрами 0,9-1,4 см і менше 0,9 сантиметрів.

За 2-3 тижні до посадки цибулини очищають від сухого лушпиння. Це допомагає відбракувати уражені хворобами екземпляри. Якщо вражена ділянка становить менше половини цибулини, її видаляють гострим ножем, а місця зрізів припудрюють порошком деревного вугілля. Такі цибулини можна використовувати для посадки.

Для профілактики грибкових і бактеріальних хвороб, а також проти шкідників цибулини протягом однієї години корисно обробити у розчині фунгіцидів та інсектицидів.

Для поліпшення живлення рослин і прискорення (на 7-10 діб) цвітіння, цибулини можна на 15 годин замочити в розчині деревного попелу (600- 800 г на 10 л води) або мікроелементів (на 10 л води): борної кислоти – 3 г, марганцевокислого калію – 2, сірчанокислої міді – 3, азотнокислого кобальту - 0,8-1, сірчанокислого магнію - 2,5, сірчанокислого цинку - 0,5-0,7 грамів.

Щоб прискорити розвиток цибулин і одержати на 12-14 діб раніше цвітіння, за 2-3 тижні до посадки їх прогрівають при температурі +22-25°С та вологості 60%. Висаджують тільки-но набухнуть кореневі горбики цибулин. Дітки перед посівом протягом 1-2 доби вимочують у теплій воді, куди можна додати стимулятори росту, мікроелементи або марганцевокислий калій.

Обираємо гладіолус

Гладіолус – багаторічна рослина. Та зимувати у відкритому ґрунті в умовах нашої кліматичної зони він не може. Тому культивується як однорічник. Для середньої смуги краще вибирати сорти з ранніми та середніми термінами цвітіння, пізні за несприятливої погоди можуть запізнитися з цвітінням.

Деякі із сортів гладіолусів:

Сан-Сусі - висота рослини 120-130 см, діаметр квітки 12 см, кількість бутонів у суцвітті 16-17, забарвлення квіток яскраво-червоне з кремовим штрихом на нижній пелюстці. Одночасно цвіте 5-6 квіток, сорт ранній.

Гаваї - висота рослин 120-135 см, довжина суцвіття 50-60 см, суцвіття однобічне, кількість бутонів 17-18, діаметр квітки 11 см, краї пелюсток гофровані, забарвлення квіток червоно-каштанове, сорт середньоранній.

Арк де Тріумф - висота рослини 130-150 см, кількість бутонів 17-19. Одночасно цвіте 6-7 квіток, забарвлення жовте, в зіві - пурпурна зірочка. Діаметр квітки 12-13 см, сорт середньоранній.

Булонь - висота рослин 120- 130 см, суцвіття щільне, завдовжки до 60 см, кількість бутонів 18-20, одночасно цвіте 6-7 квіток, забарвлення квіток винно-червоне, краї пелюсток гофровані, діаметр квітки 13 см, сорт середньопізній.

Дон Кіхот - висота рослини 130 см, кількість бутонів у суцвітті 20, діаметр квітки 13 см, одночасно цвіте 5 квіток, забарвлення рубіново-червоне з темними штрихами по краях пелюсток, сорт пізній.

Антарктида - висота рослини 110-120 см, кількість бутонів 18, діаметр квітки 12 см, забарвлення біле із зеленуватою горловиною, сорт пізній.

Досягнення - висота рослини 110 см, кількість бутонів 17-18, одночасно цвіте 5 квіток, діаметр квітки 12 см, забарвлення червонясто-коралове, сорт середньопізній.

Ярославна - висота рослини 120-130 см, кількість бутонів 19-20, одночасно цвіте 7-8 квіток, забарвлення блідо-рожевувато-бузкове, діаметр квітки 12 см, сорт середньоранній.