Навіть у теперішній час гуцули дотримуються своїх традицій. Вони й досі вдягаються у національний одяг, прикрашають своїх коней, а святкове дійство сповнене веселих і жалібних пісень, танців, ігор, забав, жартів, дотепів.
Точно визначеного часу для дня весіль не встановлювали, єдине, що весілля намагались справляти до Великого посту, бо під час постів це категорично заборонялось.
Коли батьки парубка підшукають для нього відповідну пару (а весілля майже завжди залежить від батьків, бо вони дають віно - основу нового господарства), то сходиться родина на нараду, вибирають з-поміж себе двох старостів, які йдуть до батьків дівчини. Якщо вони повідомили про згоду на одруження, тоді старости разом із парубком ідуть ще раз до батьків дівчини і там обговорюють справу віна. Старости виявляють віно жениха й питають батьків дівчини про її віно. Після залагодження цієї справи дівчина перев’язує старостів рушниками, і відтоді молоді вважаються зарученими. Після цього дівчина разом зі своїми батьками йде до родичів парубка на обзорини.

Потім майбутні наречені та їх батьки “несуть до пан-отця на заповіди”. Перед тим як “записати на заповіди”, він запитує у них молитви. Якщо діти знають молитви, тоді батьки платять певну суму, пан-отець виголошує в трьох наступних неділях заповіди і установляється час весілля. Коли парубок або дівчина молитов не знають, тоді пан-отець посилає їх до дяка, щоб той навчив їх молитви (розуміється, за певною заплатою), і аж по повному іспиті з молитов починається оголошення заповідей.

За час оголошення заповідей обидві родини вибирають собі потрібних помічників для проведення весільних обрядів. Парубок вибирає собі матку, а дівчина батька весільних. Батько й матка весільні мусять добре знати весільні обряди й звичаї, бо вони є відповідальні за добре переведення весілля. Парубок вибирає собі дружбу, одного із своїх найкращих товаришів, а дівчина вибирає собі з-поміж своїх товаришок дві дружки. Також вибирають ще одного молодого хлопця, що його звуть “ходаш”, який виконує всі справи, коли треба ходити. Крім того, вибирають одну молоду дівчину “світивку”; вона під час певних весільних обрядів стоїть позаду молодих із засвіченими свічками. Підшукують ще по три жінки, щоб шили чи плели вінок. Ці жінки мусять бути чесними господинями, жити з першим чоловіком, не бути вагітними.

Як правило, весілля відбуваються в середу, четвер і п’ятницю, дуже рідко відбуваються тут весілля в суботу, неділю і понеділок, а це з тієї причини, що часом під час весілля потрібно рубати дров, різати кури, а в неділю такі роботи — це великий гріх. Причиною, що гуцульські весілля відбуваються переважно зимою, є те, що іншим часом люди зайняті роботою при сплавах дерева (дарабах), в бутинах та сінокосами.

Гуцульське весілля у буковинських Карпатах триває зазвичай три дні.
Перший день: шиття чи плетення вінків, запрошення родини й сусідів на весілля, а вечором - забава для молоді з музикою і танцями. Цей день зветься загально “заводини”. Другий день: шлюб і повниця в молодої. Третій день: пропій у молодого і приношення молодій “обіду”.