З 1986 року згідно з наказом «Украгробуду» Головне управління по комунальному обслуговуванню сільського населення реорганізовано в об’єднання «Укрсількомунгосп». До цього призвело реформування всього АПК країни, який налаштовувався функціонувати в умовах приватної власності.

    За цей час чимало змін відбулося у комунальній галузі села. Складним випробуванням для комунальників стала Чорнобильська трагедія. Чимало працівників райсількомунгоспів Київської області взяли участь у ліквідації аварії безпосередньо на ЧАЕС. Значній частині доручили будівництво цілих селищ для відселення жителів із забруднених радіацією територій, створення для них відповідних умов проживання, спорудження необхідних виробничих об’єктів тощо. На долю „Укрсількомунгоспу” випало керівництво штабом по чорнобильському будівництву у Вишгородському районі Київщини. Значна частина робіт всесоюзної будови - міста Славутич - також була доручена сільським комунальним службам.

          У 1990 році „Укрсількомунгосп” підпорядкували безпосередньо Мінагрополітики України. Така зміна стала необхідною для забезпечення повного виконання державної програми соціального розвитку села і впровадилась на вимогу трудових колективів служби. З 1994 року в системі створюються і розвиваються мережі підрозділів з ремонту, технічному обслуговуванню та експлуатації інженерних споруд у сільській місцевості. Особлива увага приділяється організації нових підрозділів. На сьогодні їх уже понад 800.

         Не оминула комунальників і економічна криза. Та, незважаючи на всі труднощі, галузь вистояла, зберегла свою структуру, сформувала мережу підприємств ринкового типу, забезпечила ефективні механізми економічних

взаємовідносин.

         В ногу з часом

         Сьогодні нелегку роботу комунальної служби виконує понад 10 тисяч чоловік. Функціонує 25 обласних, 615 районних формувань сільського комунального господарства. Їхня робота спрямована на поліпшення умов життя та побуту селян.

         З приємністю відзначають комунальники, що збережено стабільні трудові колективи, завдяки сумлінній праці яких вдалося досягти щорічного зростання обсягів робіт і послуг, надати стабільної динаміки їх росту. Серед найкращих щорічно відзначаються Кримсількомунгосп, Вінницький, Донецький, Запорізький, Івано-Франківський, Херсонський, Львівський, Одеський та інші облсількомунгоспи.

         2009 рік сільські комунальники завершили із загальним обсягом робіт і послуг в межах 400 млн. грн. (реальний приріст понад 10%), на 50 млн. грн. більше ніж за попередній рік. За минулий рік обсяг суто житлово-комунальних послуг сягнув 245,0 млн. грн., що складає 70% в обсязі робіт і послуг, виконаних власними силами проти 8-10% ще кілька років тому.

Умови сьогодення призвели до перепрофілювання роботи підприємств сільської комунальної служби. І нині її зусилля спрямовані на поліпшення стану житлово-комунального обслуговування, збільшення обсягів і розширення номенклатури послуг.

Якщо раніше комунальні підприємства займалися в основному ремонтно-будівельними роботами, виготовленням продукції власного виробництва, підтримкою індивідуальних забудовників, транспортними послугами, то нині вони

віддають перевагу утриманню, ремонту і обслуговуванню житла, мереж і споруд, водо- й теплозабезпечення споживачів, екологічній безпеці селян, будівництву та реконструкції інженерних мереж, питанням удосконалення технологічних процесів та енергозбереження на об’єктах тощо. Значна увага приділяється і ритуальному обслуговуванню на селі.

          Все ширше впроваджуються комунальними службами досягнення науково-технічного прогресу – новітні енергоощадні технології із застосуванням полімерних матеріалів, сучасних опалювальних приладів, засобів обліку споживання енергоносіїв, кондиціювання і доведення якості води до відповідного рівня тощо.

          Особливий досвід набули окремі облсількомунгоспи у впровадженні програми «Чиста криниця». В її рамках проводиться обстеження, очистка та знезараження джерел децентралізованого водопостачання, насамперед криниць і побутових артсвердловин. Питна вода в них доводиться до вимог діючих стандартів.

Нині понад 70% селян споживають воду, якість якої не відповідає нормативам. За словами комунальників, щоб привести до ладу навіть вже існуючі 2 млн. криниць, потрібно попрацювати з десяток років. Значно ускладниться ситуація, коли найближчим часом буде повністю введено в дію новий САНПІН. Тоді вимоги до якості води стануть значно жорсткішими.

Реформи мають бути продуманими

Та не таке вже й безхмарне, як може видатись на перший погляд, існування комунальних служб на селі. Головним їх болем стала передача соціальної сфери сіл у власність сільських територіальних громад. Комунальники не заперечують, що це, безумовно, правильне рішення. Однак скаржаться на те, що відсутність належного фінансування цих кроків призвела до негативних наслідків. У результаті матеріально-технічна база об’єктів погіршилася, частина з них, залишившись без господаря, зазнає руйнування. Звісно, важко переконати селян у перевагах реформ, коли на їх очах знищується те, у що вони десятиліттями вкладали свою працю й здоров’я.

За інформацією „Укрсількомунгоспу”, у сільській місцевості налічується понад 70 тис. км водопровідних, 5 тис. км каналізаційних і 40 тис. км теплових мереж, близько 9 тис. одиниць котелень різної потужності, 100 тис. км газових мереж, а також суспільний житловий фонд, численні об’єкти освіти, охорони здоров’я та культури, сільські дороги, стан яких бажає бути набагато кращим, рекреаційні зони, кладовища, що теж потребують суттєвого ремонту.

           З прикрістю констатують комунальники, що їхні підприємства обслуговують лише 3-4 села з кожних 100. Близько 100 районів взагалі не мають сільських комунальних підрозділів. Забутими залишаються малочисельні села, яких в Україні велика кількість. У цілому лише 6,6 тисяч сіл з 28,6 тисяч (23%), мають централізовані системи водопостачання, а каналізаційні мережі і споруди по очищенню стічних вод побудовані лише в 813 селах.

За інформацією „Укрсількомунгоспу”, інженерне облаштування на сьогодні таке: внутрішнім водопроводом забезпечено 17% квартир, водовідведенням - 12%, використовують воду з вуличних колонок близько 20% сільського населення. Решта населення (60%) користується для питних потреб місцевими джерелами – шахтні колодязі, каптажі, копанки тощо. Жителі 1200 сільських населених пунктів - понад 850 тисяч осіб - користуються привізною питною водою.

Жити по-європейськи

Отож головними завданнями, які ставлять перед собою комунальні служби сьогодні, є розширення зони обслуговування та підвищення якості послуг. Серед пріоритетних напрямів роботи комунальники називають і приведення об’єктів мереж і споруд у належний технічний стан, забезпечення утримання, експлуатації та ремонту об’єктів інженерного облаштування сіл з впровадженням новітніх енергозберігаючих технологій, подальше реформування галузі тощо.

Одним із найскладніших завдань служби є сільські дороги та під’їздні шляхи. У вкрай незадовільному стані знаходяться їх переважна більшість. До цього призвело припинення функціонування господарської асоціації по будівництву, ремонту та утриманню сільських доріг «Украгрошляхбуд». Працівники комунального господарства запевняють, що вкрай необхідна її реанімація.

Капіталовкладення в розвиток об’єктів теж надто недостатні. Бюджетні кошти, що виділяються щорічно, а це 40 млн. грн., практично використовуються як інвестиційний вклад в об’єкти соціальної сфери та виробничу базу експлуатаційних організацій. При цьому реальною потребою є 250-300 млн. гривень. Як наслідок, рівень механізації робіт – мінімальний. Комунальні підприємства страждають від гострої недостачі землерийної техніки, автокранів, зварювальних і водовідливних засобів тощо.

Одначе в новий рік підприємства „Укрсількомунгоспу” вступили з новими надіями. З прийняттям нового бюджету комунальні служби сподіваються на суттєвішу допомогу з боку держави та місцевих влад. А зі своєї сторони запевняють: зроблять все можливе, щоб життя в українському селі набуло європейської якості.

Наталія ЛЕГКУН