AGROKRAINA.COM.UA

Успішне господарювання!
АК » Народний календар » Свято з ароматом меду


Свято з ароматом меду

14 серпня за новим стилем в народі святкують свято Маковія, яке в церковному календарі називається днем семи мучеників Маковеїв. З цього дня розпочинається «спасівка» - піст, який триває два тижні.  

         
За народними переказами, колись великий піст тривав дев’ять тижнів, але Господь Бог змилувався над людьми і поділив його на 7 тижнів Великого посту і 2 - Спасівського.

         На Маковія готували пісний борщ із грибами і намагалися зранку нічого не їсти, аж поки не вип’ють свяченої води. Освячена цього дня вода цінується не менше стрітенської і вважається надзвичайно помічною від усіх хвороб. Мабуть тому це свято в народі ще називають Спасом водяни
м, або мокрим. Святять також колодязі, воду в річках.

         Цього дня святили також свіжовикачаний мед у стільниках, щедро пригощаючись ним. Ритуальною їжею були «шулики» - прісні коржі з маком і медом. А також пироги, вареники, пампушки з маком, різноманітні медяники та маківники.

           На Маковія кожний мав букет квітів, в якому обов’язково були великі достиглі голівки маку. Це «маковійчик» або «маковейка», в ньому можуть бути і чорнобривці, і жоржини, і айстри, і гвоздики, і барвінок, а також різні трави (які в народі називають зіллям, зіллячком): волошки, м’ята, чебрець, любисток, петрові батоги, полин, деревій, будяк-пристрітник.

           Складання «маковійчика» вимагає неабиякої фантазії, майстерності та вміння й цілком витримує порівняння зі славнозвісною японською екібаною. «Маковійчик» має чітко окреслений центр - найчастіше всередині композиції є кілька маківок або квітка соняшника. Довкола нього господиня розміщує інші квіти, трави, калину. Так, на житомирському Поліссі до ритуального маковійнового букета додають морквинку, невеликі качани кукурудзи, горох, квасолю, кріп.

            Загалом, освячують усю городину: огірки, картоплю і навіть гарбузи. На Черкащині колись вважали, що на Маковія треба обов’язково посвятити квіти, бо «від цього квітне господарство». Зустрічаються також людиноподібні «маковійчики», що сплетені у вигляді ляльки.

 Святити несли також вінок із квітів і колосків, посередині якого ставили свічечку. На Поділлі святили цілий сніп городини та зілля, обв’язаний червоною стрічкою. З ним урочисто обходили всю господу, хату, городи, сподіваючись і наступного року отримати гарний врожай і примноження в господарстві.

 

Оберіг, щоб від лиха беріг

«Маковійчики» найчастіше зберігали за іконою. Вважалося, що освячені зілля та городина чудодійно допомагають при багатьох захворюваннях. Так, моркву та кукурудзяні рильця вживали для лікування печінки; соняшник, настояний на горілці або відварений, нібито виліковував від лихоманки. Висушеними травами господині підкурювали корів, а дівчата мили волосся, «щоб коса росла до пояса». Освячений мак також був універсальним оберегом. Ним обсипали корів і господу «від усього лихого». На Черкащині маком обсипали «всяку новопримножену тварину», приказуючи: «Щоб було в господарстві стільки тварин, як у маківці зернин».

В народі побутувало повір’я, що мак допомагає від відьом, упирів і так званих «ходячих покійників». Ним обсипали навколо себе, роблячи так зване магічне коло, яке не могла подолати жодна нечиста сила. Найчастіше використовували з цією метою самосійний мак, який називається «мак-видюк» або «мак-скакун». Вважалося, що відьми дуже боялися такого маку, особливо з першої маківки, яку вони намагалися вирвати на чужому городі.

Цікаво, що навіть зараз дехто з міських жителів зберіг цю народну традицію ставлення до маку як до оберегу. Наприклад, посипають маком біля порогу квартири, де народилася дитина, щоб їй не наврочила якась людина, що прийде провідати породіллю.

 


Відродження традицій

Навесні мак з букета, збереженого зi свята Маковiя, розсівали в квітниках, садках та по городах. На правобережній Київщині - в окремих селах Білоцерківщини та Фастівщини - по сьогодні зберігся давній звичай ставити на Маковія віху, яку теж називають «маковієм», «маковейчиком». Увечері напередодні свята хлопці привозять із лісу високу соснову тичку, а дівчата прикрашають її квітами й травами. Встановлюють віху на вигоні, вершок оздоблюють, як правило, маскою, зробленою з гарбуза. Біля віхи розкладають багаття, і молодь розважається цілу ніч, оберігаючи віху, щоб її не знищили конкуренти з сусіднього кутка.

Цікаво, що у Києві останніми роками спостерігається своєрідне відродження святкування Маковія. Вранці 14 серпня сотні киян поспішають до церкви освятити букети з квітів і трав, а також колосків пшениці, жита або ячменю. Біля Володимирського собору, Михайлівського Золотоверхого, Києво-Печерської лаври можна побачити цілу виставку «маковейчиків» — від скромних букетів до вишуканих композицій. Трапляються й справжні витвори мистецтва. Деякі з них пропагують давно забуте мистецтво створення оберегів, яким ще не так давно володіла кожна українська жінка.

Нині свято Маковія – це своєрідне прощання з літом. Приємний спогад про роздолля, щедрість та красу природи. А збережений «маковійчик» холодною зимою нагадуватиме про цілющі квіти й трави, прекрасне сонячне літо, яке неодмінно настане знову.

 

До святкового столу

           А щоб свято було солодшим, поділюся кількома рецептами.

Медове печиво. Продукти для приготування: 280 г борошна II сорту, 100 г меду, 100 г цукру, 2 яйця, 30 г смальцю, мелені кориця і гвоздика, щіпка соди. З продуктів, передбачених рецептом, замісити тісто (мед підігріти) і розкотити його в пласт товщиною в палець. Форми печива повирізати за фантазією.
            Деко змазати маслом, викласти на нього вироби, намазати їх яєчним жовтком і випікати в заздалегідь розігрітій духовці. М’які коржики зняти з дека ножем, укласти їх на тацю і накрити рушником.

Маківник з сухого маку. Розтерти у посудині склянку борошна, попередньо змішаного з порошком для печива (2 чайні ложки), склянку цукру та 250 г розтопленого і охолодженого маргарину. Додати 250 г суміші родзинок і сушених волоських горіхів та по одній склянці маку й добре збитих білків — усе легко вимішати. Додати кілька крапель мигдалевої есенції. Тісто найкраще випікати у вузькій продовгуватій формі, вистеленій промасленим папером, 40-50 хв. при середній температурі (200-220 градусів).

           Нехай Спас буде для вас світлим, радісним та солодким!

 

                                                                      Єлизавета РАДІСНА
Мітки:

Комментарі

Ваш комментар

Опитування

Де ви купуєте насіння овочевих культур?

На базарі
В професійному магазині
На спеціалізованих виставках
В Інтернет магазині
Вирощую сам

Показати всі опитування