Ні для кого не є секретом, що сільське господарство, зокрема рослинництво, в усі часи було одним із найбільш ризикованих видів бізнесу. Адже вирощування сільгоспкультур значною мірою залежить від погодних умов, що складаються на відповідний період, які людина практично не може контролювати чи змінювати.

    Разом із тим, виробник агропродукції може мінімізувати свій ризик, створивши найбільш адаптовану до погодних умов свого регіону систему землеробства з урахуванням новітніх наукових досліджень у цій галузі.

    У 2009/2010 рр. умови зимівлі озимих культур у багатьох областях України виявилися вкрай несприятливими. Незважаючи на наявність снігового покриву, на полях озимого клину протягом тривалого періоду утворювалися всі існуючі види льодових кірок, які перешкоджали належному газообміну між живими рослинами та зовнішнім середовищем. Озимі упродовж багатьох днів не отримували необхідної кількості кисню, в результаті чого наставала їх повна або часткова загибель, а ті рослини, яким вдалося вижити, були дуже ослабленими. Подекуди спостерігалося відмирання лише надземної частини рослин, тоді як коренева система залишалася життєздатною.

    Але найбільш небезпечним наслідком несприятливої зимівлі зернових культур у 2010 році було часткове або повне ушкодження зачаткового колосу на первинних етапах органогенезу. У багатьох регіонах країни при первинному огляді стану посівів озимих після перезимівлі їм було помилково надано задовільну оцінку. Натомість фактичні результати виявилися абсолютно іншими.

    Справа у тому, що зовнішній вигляд таких посівів виявився і справді задовільним: рослини мали зелену надземну масу, живу кореневу систему, спостерігалося активне відростання вторинних коренів. Після проведення весняних азотних підживлень рослини ще більше покращили зовнішній вигляд, набули темно-зеленого забарвлення, інтенсифікували свій ріст.    Але при цьому зачатковий колос залишався мертвим!

    Ті виробники сільськогосподарської продукції, які радилися з науковцями, були завчасно попереджені про приховану

небезпеку і встигли пересіяти посіви озимих ранніми зерновими культурами. Навпаки у переважній більшості господарств за оманливою доброю зовнішністю озимих вчасно не було помічено прихованої реальної небезпеки. Лише після настання фази виходу у трубку - колосіння факт загибелі колоса озимих зернових став очевидним. При цьому багато хто з аграріїв причиною відмирання колоса вважали пошкодження клопом-черепашкою та іншими шкідниками. Але насправді колос загинув ще узимку внаслідок несприятливих погодних умов.

    Постає логічне запитання: чи можна було якимось чином завадити або мінімізувати несприятливий вплив погодних умов на стан озимини?

Так, можна. По-перше, це дотримання схеми розміщення озимих у сівозміні. Останнім часом чималі площі озимої пшениці, жита та тритикале розміщуються після несприятливих попередників (соняшнику, зернових), після яких сходи, як правило, з’являються пізно, недружно, рослини ідуть в зиму ослабленими і нерозкущеними. Такі посіви при настанні несприятливих погодних умов гинуть у першу чергу. Отже, розміщувати озимі зернові культури слід лише після оптимальних, науково обґрунтованих попередників, таких як чисті та зайняті пари, зернобобові, багаторічні трави, ріпак тощо. 

   Важливим фактором забезпечення високої зимостійкості є система удобрення. Проте, внаслідок високої вартості, добрив у господарствах не вистачає, їх не вносять взагалі або вносять за зниженими нормами. Нерідко неправильне застосування добрив призводить до гірших результатів, ніж їхня відсутність. Як приклад, можна навести застосування підвищених доз азотних добрив восени під час сівби озимих, що призводить до переростання рослин восени, зменшення накопичення вуглеводів у вузлах кущіння, в результаті чого озимі не можуть протистояти впливу низьких температур і значно пошкоджуються при настанні сильних морозів.

    А от навесні підживлення озимих культур азотними добривами відіграє важливу роль в процесі наростання та відновлення вегетативної маси, а також утворення вторинної кореневої системи, що є необхідною передумовою формування високої врожайності та якості зерна.

    По-третє, не варто забувати про систему обробітку ґрунту. Здебільшого після проведення основного обробітку має пройти не менше 2-х тижнів до початку сівби озимих, в іншому випадку ґрунт буде малопридатний для якісного розвитку кореневої системи рослин. Особливу увагу слід приділяти передпосівному обробітку, який відіграє вирішальне значення у рівномірному розміщенні насіння на заданій глибині.

    Ігнорування сортової агротехніки ставить крапку у намаганні одержати високий та якісний врожай. При виборі сорту озимих сільгоспвиробники, як правило, звертають увагу лише на його господарські ознаки, такі як потенційна урожайність, якість зерна, висота рослин тощо. При цьому геть забувають враховувати такі важливі ознаки сорту як зимо- і морозостійкість, посухостійкість, стійкість до збудників хвороб та шкідників. Без урахування цих ознак неможливо отримувати щороку стабільний та якісний врожай, – це аксіома!

Останніми роками на насіннєвому ринку зернових з’явилося безліч сортів закордонної селекції, більшість з яких не пройшли регіонального випробовування на полях і не включені до Державного реєстру сортів, придатних до вирощування на території України. Виробники такого насіння не шкодують ні грошей, ні зусиль для пропагування своєї продукції у країнах з нестійкою ринковою економікою, зокрема і в Україні. От тоді і виходить, що сіємо «золото», а збираємо сміття (у разі, якщо вдається щось зібрати)!

    Натомість є сорти-шедеври вітчизняної селекції, які не потребують реклами… Для довідки: на полях Слобожанщини найбільший відсоток рослин, які успішно перезимували у 2010 році, мали такі сорти озимої пшениці як Харківська 105, Астет, Василина, Дорідна, Досконала, Альянс, озимого тритикале Амфідиплоїд 52, Ратне, Гарне, Раритет, озимого жита Харківське 98, Хамарка, Слобожанець, Юр’ївець.

    Отже, люди добрі, доцільно згадати знаменитий Біблійний вислів: «Не обманюйтеся, Бог осміяний бути не може, бо що тільки людина посіє, те саме й буде пожинати!»

Підготували:

С.В. АВРАМЕНКО, Н.І. РЯБЧУН, В.М. ТИМЧУК,  

М.Г. ЦЕХМЕЙСТРУК, О.С. САЛО,

кандидати с.-г. наук, Інститут рослинництва ім. В.Я. Юр’єва НААНУ;

С. І. ПОПОВ, кандидат с.-г. наук, ХНАУ ім. В.В. Докучаєва