Поголів'я всіх видів сільгосптварин в останні роки невпинно зменшується. На жаль, і кіз це теж стосується. Їх м'ясники активно скуповували, різали й продавали м'ясо під виглядом баранини. Ну, а вигодувати тварину – непростий процес, що займає як мінімум 18-24 місяці. Тим більше, якщо тварина має гідні молочні якості.

    Таку як Зааненська, Полтавська, Лохвицька та інші породи ви майже не знайдете, та можна придбати просто хорошу молочну козу. У якої будуть ознаки тієї чи іншої відомої породи.

    Коза – невибаглива тварина. Утримувати кіз можна в будь-якому приміщенні, аби в ньому було сухо, світло і без протягів. Температура в приміщенні повинна бути не нижче +5-10⁰С. Пам'ятайте, при сильній вологості знижується жирність молока у кіз.

    У приміщенні роблять годівниці для концкормів, силосу, коренеплодів і ясла-годівниці для сіна висотою від підлоги до нижнього краю 60-70 см, щоб тварини його не розкидали. Вода для напування повинна завжди бути у відрі, яке можна закріпити на стінці. Міняють воду два рази на день. Вікна в сарайчику повинні бути на висоті 1,50-1,75 м від підлоги, щоб кози не могли розбити скло, і бажано з південної сторони. Підлога може бути дощатою, глинобитною або земляною, піднятою над рівнем землі приблизно на 20 см. У якості підстилки можна застосовувати тирсу, торф, сухе листя. Важливо щоб ложе тварини було сухим. Якщо є місце, в приміщенні рекомендується влаштувати полки, що піднімаються над підлогою на 40-50 см, шириною 50-60 см. Кози із задоволенням спатимуть на них, тому що протяги по підлозі часто є причиною захворювання вим'я (мастит). Час від часу стіни в приміщенні треба білити розчином вапна (1 кг

негашеного вапна на відро води). 

   Треба пам'ятати, що властивий запах козла може легко передатися козі, а отже і молоку. Разом із козами не можна тримати курей, тому що вони забруднюють корм і можуть заразити кіз паразитами (вошами). До речі, кози погано переносять сторонні запахи, тому посуд з якого поять і годують тварин, необхідно щодня мити. Взимку кіз обов'язково потрібно прогулювати, особливо в сонячні дні, навіть коли надворі мороз. Такі прогулянки попереджають захворювання копит і підвищують жирність молока.

    З годуванням кіз теж не виникає великих проблем, вони можуть використовувати грубі, соковиті, концентровані корми, охоче поїдають ті трави, які інші тварини не їдять (наприклад – полин), їдять гілковий корм і відходи з кухні. Потреба кіз в поживних речовинах залежить від віку, періоду, вагітності, лактації і рівня продуктивності. Недостатнє годування, особливо у молодому віці викликає відставання в рості і розвитку: від таких кіз надалі великого молока не отримати.

    У стійловий період основним кормом для кіз є дрібне лугове сіно. Козам масою до 45 кг згодовують на добу до 2 кг сіна. Бо за його відсутності в раціоні різко знижується молочна продуктивність і жирність молока. Не люблять кози сіно з закислених грунтів і болот, охоче поїдають гілковий корм (віники з гілок берези, верби, вільхи), яким можна замінити половину добової потреби в сіні. Із зернових кормів козам можна згодовувати ячмінь, овес у кількості до 1 кг. Зернові корми краще давати в дробленому або запареному вигляді; висівки, комбікорми – у суміші з соковитими кормами або також у запареному вигляді. З соковитих кормів кози охоче їдять буряк, капустяний лист, картоплю. Добре поїдають силос і квашену капусту. Як бачите, у харчуванні тварини невибагливі.

    З мінеральних речовин козам необхідні кухонна сіль і крейда, особливо в другій половині суячності. Кухонної солі козі на добу потрібно до 10-15 г, крейди – до 5 г.

Приблизний раціон кози в зимовий період: 2 кг сіна, 2 кг коренеплодів, 0,2-0,3 кг концентратів, гілковий корм дають досхочу. Можна обходитися без концкормів, правда удої при цьому дещо зменшуються. А от пійло для кіз просто необхідне. Для нього згодяться шматочки сухарів, черствий хліб, навіть залишки супу.

    Навесні, тільки-но ґрунт просохне і трава відросте, слід виводити тварин на випас. Перехід кіз зі стійлового на пасовищне утримання проводять поступово протягом 7-10 днів, щоб уникнути розладу травлення тварин. Кози добре використовують всі види пасовищ, за винятком сирих і болотистих: при випасі на сирих пасовищах, заражених глистами, кози хворіють і нерідко гинуть.

    У перший день кіз випускають на 1-2 години, і поступово збільшують тривалість випасу. У перші дні їм дають звичайну дачу корму. Потім у міру збільшення часу перебування на випасі, вранці перед вигоном і ввечері по поверненні з пасовища дають по 0,5 кг сіна. Після того, як трава досить відросте на випасах, підгодовування тварин сіном припиняють.

При гарному травостої коза на пасовищі з'їдає 7-8 кг трави. Ця кількість свіжого корму забезпечує отримання удою молока 2,5-3 літра. При більш високому удої козу необхідно підгодовувати вранці перед вигоном на пасовище і ввечері після повернення іншими кормами, наприклад коренеплодами, кухонними рештками. Поїти найкраще колодязною водою або водою з річок, струмків. Перед напуванням воду слід зігріти, наливши її заздалегідь у дерев'яну бочку.

    Калюжі, болота і ставки зі стоячою водою є джерелом зараження кіз глистами та іншими хворобами, тому не придатні для водопою!

    У літню пору дійних і підсосних маток із козенятами треба напувати два рази: вранці, після годування до початку спеки, і о 16-17 годині дня. В надто жарку погоду кіз не можна підпускати до води. Це може спричинити захворювання тварин. Протягом усього періоду випасання козам треба щодня давати сіль в коритця на водопої або в сарайчику.

Анатолій Забуранний,