Запаси зерна в аграрних підприємствах України (крім малих) і підприємствах, що займаються його зберіганням та переробкою, до 1 листопада становлять 27,3 мільйона тонн, що на 44% більше в порівнянні з аналогічною датою 2010 року. Про це повідомляє Держкомстат. Згідно з даними, запаси пшениці становлять 12,4 млн. тонн, ячменю - 3 млн. тонн, кукурудзи - 10,2 млн. тонн, жита - 0,3 млн. тонн.

Безпосередньо в аграрних підприємств запаси зерна становлять 14,1 млн. тонн, що на 39% більше показника у 2010 році, у тому числі пшениці - 6,3 млн. тонн, ячменю - 2 млн. тонн, кукурудзи - 4,4 млн. тонн, жита - 0,2 млн. тонн.

За даними Держстату, запаси насіння соняшника станолвлять 6 мільйонів тонн, що на 6% більше, ніж на аналогічну дату минулого року. Безпосередньо в агропідприємствах зберігається 3 млн. тонн (на 46% більше, ніж роком раніше), а на підприємствах, що здійснюють їх переробку та зберігання, - 3 млн. тонн (на 16% менше).

Внутрішнє споживання зерна в Україні оцінюється приблизно в 26 млн. тонн на рік.

Згідно з уточненими даними регіонів, очікуване виробництво зернових культур врожаю 2011 року становитиме близько 54 мільйонів тонн.

Джерело  - vidomosti-ua.com

Бджільництву сьогодні, на жаль, у нашій країні приділяється замало уваги, хоча цей напрямок є доволі прибутковим, а отримана продукція – дуже корисна.

Та попри це в нас бджолярів за професією переважно немає, а навчальні заклади зрідка надають можливість учитися на пасічника. Тож мед на ринок України постачають здебільшого пасічники-любителі, котрі поза пасікою мають іншу професію і бджільництво використовують як додаткове джерело прибутку. Щоправда, розводять пасіки і у фермерських господарствах, але їх чисельність та ефективність незначні для ринку нашої держави.

Сьогодні відомо понад 200 видів гладіолусів, що ростуть у Південній і Північній Африці, Європі й Азії. У нас вибір дещо скромніший, та і цього вистачить, щоб створити оазис гладіолусової краси.

У перекладі з латини «гладіолус» – «меч», і тому у римлян він вважався квіткою гладіаторів. У часи Теофраста (автор багаточисельних праць про рослини) гладіолуси споживали, запікали їх цибулини в тісті. А ще приписували магічні властивості. Тоді існувало повір’я: цибулина гладіолуса, якщо носити її на грудях, робить людину невразливою для ударів меча і стріл. І лицарі в сталевих латах носили на грудях як амулет цибулину цієї квітки.